Викладачам

У нових умовах суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміцнення фізичного здоров’я, отримання загальної освіти та інше.

У сучасних умовах координацію виховних дій сім’ї покладено на освітній заклад, і від того, як організована робота з батьками,  значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання учнів.

На сучасному етапі  батьківські збори мають стати школою освіти батьків, сприяти згуртуванню батьківського колективу, формуванню його колективної відповідальності за всю групу і за кожну дитину окремо. Збори мають на меті залучати батьків до співпраці з педагогами та адміністрацією, до активної участі в житті навчального закладу, групи, виховувати педагогічну культуру батьківської громадськості.

Для порозуміння батьків з підлітками досить користуватись невеличким набором простих правил і успіх порозуміння гарантовано.

Для того щоб існував емоційний зв’язок з підлітком, проводьте з ним якийсь час, щоб він не відчував себе покинутим і не потрібним.

Побудуйте довірливі стосунки з підліт­ком, перш ніж переходити до нотацій і важких тем бесід.

Не відмовляйте підлітку в спілкуванні з вами, навіть якщо для цього потрібно буде відкласти справи!

Спілкуйтесь з підлітком відповідно до темпу розвитку його стосунків з навко­лишнім світом.

Для збереження емоційного контакту вкрай необхідне спілкування. Спілкуйте­ся з підлітком на цікаві для нього теми, вивчіть молодіжну субкультуру, читайте їх журнали, щоб бути «продвинутими». Тоді дитина відчує, що вона та її світ вам цікаві, і стане більше довіряти вам.

Але в жодному разі не критикуйте моло­діжні рухи, стилі, музику, моду у присут­ності підлітка. Ви можете загубити нитку спілкування з ним.

Ніколи не обговорюйте особистість під­літка і його вчинки в присутності інших людей, особливо друзів і однолітків. Вони не люблять, коли їх з кимось порівнюють, ставлять інших у приклад. Це розцінюють як замах на їхню особистість.

Підліток повинен відчувати себе корис­ним. Дайте йому можливість відчути себе помічником в якійсь загальній сімейній справі.

Не зловживайте своєю любов’ю і турбо­тою. Намагайтеся не проживати за нього життя.

Висловлювання «Я краще знаю, як тобі вчинити» або «Я роблю це заради тебе, тому що люблю тебе» нещирі, і підліток їх не сприймає.

Ніколи не ображайте підлітка. Коли ди­тина чує від батьків ворожі, різкі, бру­тальні слова, вона зберігає образу на все життя. Бо занадто тонко влаштова­ні психіка підлітка і його сприйняття навколишнього.

Батьки, що зловживають своєю владою фізично, шльопаючи, штовхаючи, б’ючи дітей, можуть спричинити шкоду фізич­ному і психічному розвитку, а ще більшу шкоду — емоційному розвитку підліт­ка, що значно ускладнить його доросле життя.

Пам’ятайте, підліток — не дитина. Він зна­ходиться на стадії переходу до доросло­го життя, його основні якості — незалеж­ність і самовизначення. Батьки, самі того не розуміючи, лишають підлітка без емо­ційної підтримки і починають з ним сло­весну війну.

Наші наміри як батьків можуть бути добрими, але результати однозначно погані.

Разом з тим підліток хоче бути части­ною родини і в той же час бути незалеж­ним від родини. Часто це виражається як потреба в особистому просторі. Виді­лення особистого приміщення і можли­вість його самостійно оформити — ось ті бажання підлітків, котрі, якщо задо­вольняються у супроводі проявів любо­ві, сприяють формуванню почуття неза­лежності.

Підлітки потребують емоційної неза­лежності. Коли ви запитуєте дівчинку-підлітка про якогось її друга, вона звинуватить вас у тому, що ви лізете не у свою справу. Це не означає, що вона від вас щось приховує. Це гово­рить лише про те, що, не розкриваю­чи батькам своїх почуттів і думок, вона стверджує свою емоційну незалеж­ність. Батьки повинні поважати подібні настрої підлітків.

Потреба в даному виді незалежності може проявлятися в небажанні прийма­ти ваші прояви любові, проти яких вони раніше не виступали.

Не дивуйтеся, якщо ваша донька-підліток раптом відмовиться від вашої допомоги. Тепер вона хоче все робити сама, при тому не так, як би це зробили ви. Інколи це відбувається не тому, що вона потре­бує вашої допомоги, а тому що не хоче, щоб їй про це нагадували.

Підлітка необхідно підтримувати. І один із засобів підтримки є похвала. Тільки одним із факторів похвали повинна бути щирість, а іншим — її конкретність. Якщо батьки не можуть похвалити під­літка за певні результати чи конкрет­ні дії, то необхідно оцінити його нама­гання.

Підлітки часто обирають друзів самостій­но. Батьки, які розуміють цінність неза­лежності для підлітка, дозволяють йому проводити час поза сім’єю і не будуть цьому суперечити. Бажання підлітка бути з друзями — це не відмова батьків; це свідчення того, що його горизонти роз­ширюються.

Важлива царина підліткової незалеж­ності — це його музичні смаки. Підлітки обирають свою музику. Нема в підлітко­вій культурі нічого важливішого за музи­ку. Музика може торкнутися серця і душі людини. Батьки, які критикують музику, вибрану підлітком, посередньо критику­ють і самого підлітка. Ви повинні поділя­ти почуття своєї дитини, і тоді вона від­чує вашу підтримку.

Пам’ятка наставника групи

Чого ні в якому разі не можна робити на батьківських зборах:

·                    не можна необґрунтовано захвалювати дітей;

·                    не можна, порівнюючи дітей, хвалити одних і лаяти інших;

·                    не можна дорікати батькам;

·                    не можна обіцяти батькам більше, ніж можна реально зробити для дітей;

·                    не можна видавати якісь «психологічні» судження, що стосуються дитини; надавати випадкових рекомендацій;

·                    не можна до з'ясування ставлення батьків до класного керівника (люблять, визнають, поважають, цінують, байдужі, терплять) висловлювати батькам  якісь педагогічні сентенції;

·                    не можна вимагати від батьків грошей, допомоги, участі без з'ясування відношення батьків до школи, класу, без виявлення можливих батьківських ініціатив;

·                    не можна зачитувати і коментувати оцінки учнів;

·                    не можна вимагати від батьків, щоб вони на догоду школі чи класному керівникові ні з того ні з сього поміняли культурний уклад сім'ї;

·                    не можна нав'язувати батькам план роботи класу, заходів, екскурсій, походів;

·                    не можна повідомляти батьків про прихід класного керівника до них додому, оскільки без запрошення, без взаємної симпатії, без прохання батьків робити це категорично незаконно і неетично;

·                    не можна вимагати обов'язкового приходу батьків на збори;

·                    не можна насильно призначати батьків до органів батьківського самоврядування;

·                    ні в якому разі не можна на батьківських зборах (або в приватних бесідах) повідомляти будь-яку інформацію, що стосується тієї чи іншої сім'ї або тих чи інших дітей - як присутніх, так і відсутніх на зборах;

·                    не можна розпочинати будь-які збори,  без повідомлення про виконання рішень, пропозицій і вимог попередніх зборів;

·                    не можна виявляти своє поважне ставлення до одних батьків і байдуже до інших;

·                    не можна затягувати батьківські збори більш ніж на півгодини, точніше, воно має тривати рівно стільки, скільки потрібно, але так, щоб батькам збори здалися важливими, запам'яталися, захотілося прийти надалі;

·                    не можна протягом зборів говорити тільки класному керівнику;

·                    не можна запрошувати на батьківські збори вчителів-предметників для скандального з'ясування відносин, оскільки, якщо вчитель веде себе непотрібно або не влаштовує батьків, то це справа не зборів, а адміністрації;

·                    не можна перетворювати збори у скандал, перепалку, конфлікт. Якщо хтось  із батьків веде себе поза прийнятих у суспільстві культурних норм (прийшов п'яний, ображає учасників ...), збори мають бути закінчені і вже потім слід думати, які заходи повинні бути вжиті для недопущення подібного вже;

·                    не можна класному керівникові набирати авторитет за рахунок інших педагогів або адміністрації, поширюючи відомості, що порочать їх, не можна натякати про свою бідність і безвихідність, не можна скаржитись на шкільні порядки;

·                    не можна приймати значимі для всіх рішення активом  або випадковою меншістю, не з'ясувавши письмово або усно думки іншої решти батьків;

·                    не можна на зборах і в приватній бесіді доносити батькам про вчинки їх дітей, не знаючи таємницю подій і не підозрюючи можливі наслідки їх повідомлень (це може стати причиною побиття, злісних сварок, образ і, можливо, з часом, у міру накопичення переживань, може призвести до дитячого суїциду);

·                    не можна висувати по відношенню до батьків пропозиції та поради культурного і педагогічного плану, які не відповідають реальному характеру життя самого класного керівника (пропонує не палити,  не проводити даремно час біля телевізора, допомагати по господарству, читати класичну літературу, слухати серйозну музику, любити і знати поезію, відвідувати театр, не влаштовувати вдома постійні алкогольні вечірки, тоді як сам учитель страждає саме цими недугами);

·                    не перетворювати батьківські збори у формальний акт читання правил, інструкцій, наказів.

А тепер поговоримо про те, що потрібно робити на батьківських зборах.

На батьківських зборах можна:

·                    спільно з батьківським активом влаштувати чаювання;

·                    частину батьківських зборів проводити спільно з дітьми;

·                    ділити батьківські збори на офіційну та креативну частину, де кожен може показати свої таланти й уміння (танці, співи, читання віршів, проведення конкурсів, сімейних ігор);

·                    зовнішній вигляд і поведінка класного керівника повинні підкреслювати урочистий і піднесений характер зборів;

·                    на перших же зборах у перший же рік роботи слід обрати постійних членів батьківського активу; 

·                    проводити батьківські збори спочатку у формі індивідуальних  співбесід з членами сім'ї, потім у формі невеликої пленарній частині (це можуть робити тільки авторитетні й улюблені класні керівники, яким дійсно є що сказати);

·                    дати можливість кожному з батьків у письмовій або усній формі викласти  свою позицію з різних питань життя класу;

·                    всі види планів і програм складаються тільки й обов'язково за допомогою батьків і в певних випадках - дітей;

·                    якщо нема про що говорити, якщо класний керівник не готовий до проведення зборів як важливого організаційного, координаційного та виховного дійства, то краще швидко вирішити організаційні питання і відпустити батьків;

·                    на зборах добре вислухати розповіді успішних батьків  про  традиції їх сімей,  важливо з числа батьків і родичів знаходити тих фахівців, які могли б поділитися спеціальними знаннями; 

·                    класний керівник обов'язково вибудовує систему управління успіхом, повідомляючи батьків про чудові маленькі кроки вперед дітей, про їхні успіхи, про їх бажання, настрої, здобутки та очікуваннях;

·                    класний керівник, має час від часу  читати батькам лекції з важливих питань педагогіки і психології, або, якщо він цього не вміє або не може, зачитувати цікаві факти та ідеї з періодики з цих же проблем;

·                    важливо проводити батьківські збори у формі  пошуків вирішення конфліктних, проблемних ситуацій, пропонуючи батькам назвати ці ситуації,  взяти їх з книг, або вигадати самим.

·         На жаль, як констатують учені, сучасні батьки зазнають труднощів у вихованні своїх дітей. Серед багатьох причин можна виділити наступні:

·         1. Мала кількість дітей у родині, особливо протягом останніх 30 років. У таких родинах діти не одержують практичних навичок по догляду й вихованню за своїми братами й сестрами.

·         2. Молоді родини, як правило, живуть окремо від своїх батьків, що знижує вплив старшого покоління на дітей.

·         3. Зростаючі соціальні й економічні труднощі знижують рівень внутрішньо сімейного емоційного настрою.

·         4. Більшу частину вільного часу як батьки, так і діти проводять за телевізором або за комп'ютером, не залишаючи вільного часу на спілкування один з одним.

·         Причин, що заважають гарним стосункам дітей і батьків, дуже багато. І на сьогодні, на жаль, можна із упевненістю говорити про те, що в багатьох родинах обстановка неблагополучна, незалежно від їхнього матеріального становища.

·         На формування особистості дитини великий вплив чинить увесь спосіб життя. І якщо батько й мати мають про сімейний спосіб життя неправильні уявлення, то це негативно позначається на розвитку дитини.

·         У сучасних родинах фахівці виділяють наступні помилки батьків:

·         1) неприйняття своєї дитини (не та стать, дитина схожа на члена родини, що не подобається, або дитина народилася у ранньому змушеному шлюбі);

·         2) неузгодженість між дорослими, батьками, бабусями з дідусями в питаннях виховання;

·         3) невідповідність вимог батьків можливостям дітей (батьки хочуть від дітей більше, ніж ті можуть);

·         4) негнучкість поведінки батьків стосовно дітей (однакова стратегія поведінки у всіх ситуаціях, до всіх дітей, особливо якщо це одностатеві діти, погодки й т.д.);

·         5) нерозуміння своєрідності особистості дитини (порівняння дитини з іншими дітьми);

·         6) якщо в родинах має місце інверсія подружніх відносин; тато бере роль мами, мама – роль тата, діти перестають розуміти – у чому полягають ролі мами й тата, у результаті чого відбувається змішання ідеалів, втрачається вплив батьків на дітей, а як наслідок – у дитини виникає конфлікт з самим собою.

·         Не слід перетворювати збори на судилище над батьками тих учнів, які не встигають чи порушують дисципліну. На такі збори батьки намагаються не приходити або після них вдаються до тілесних покарань школярів. Дуже погано, коли збори перетворюються на нудний монолог класного керівника з переліком оцінок і пропусків навчальних занять студентами. Треба берегти самолюбство батьків.

·         На жаль, взаємини навчального закладу й родини, учителів і батьків не завжди бувають гарними, а їхні дії найчастіше неузгоджені. Однією із причин конфліктів між родителями й дітьми є низька педагогічна й психологічна культура батьків, і навчальний заклад повинен стати головним помічником, поставивши перед собою завдання психологічної освіти.

·         З лекціями, повідомленнями з проблем сімейного виховання повинен, як правило, виступати класний керівник. Він як ніхто іншій знає і відчуває ті труднощі, з якими зустрічаються батьки у вихованні своїх дітей певної вікової групи. Інтерес батьків до педагогічної інформації зростає, коли учитель-вихователь ілюструє теоретичні положення яскравими прикладами з життя і діяльності учнівського колективу або проблем сімейного виховання, не називаючи конкретних імен. Якщо хтось із батьків і пізнає у наведеній ситуації свої дії, дії сина чи доньки, то хай подумає про це сам-на-сам. У таких лекціях батьки повинні показувати можливі шляхи розв’язання проблем сімейного виховання.

·         У рамках зборів цікавою формою, що сприяє підвищенню педагогічної культури батьків, є включення їх у розв’язання педагогічних ситуативних задач з питань сімейного виховання.

·         Підготовка батьківських зборів – складна і відповідальна справа. Характер цієї підготовки залежить від змісту і форм проведення зборів.

·         В ході підготовки батьківських зборів необхідно:

·         1. Визначити порядок денний.

·         2. Продумати форму проведення зборів та виділити осіб, які повинні відповідати за їх підготовку.

·         3. Безпосередньо підготовити збори відповідно до наміченого плану (підготовка доповіді, виступів, батьків, вчителів та учнів, організація виставки, підготовка рішення зборів).

·         4. Забезпечити явку батьків на збори.

·         Враховуючи особливості аудиторії (дорослі люди з досвідом), вчитель повинен тримати себе з великим тактом, не допускаючи повчального тону, різкості у критиці помилок.

·         Якщо збори проводяться у формі обміну досвідом виховання дітей у сім'ї, то треба уважно і спокійно вислуховувати всі виступи і зауваження батьків. У заключному слові вчителю слід тактовно відповісти на питання і сформулювати конкретні пропозиції.

·         Іноді батьківські збори проходять без активної участі батьків. Так буває тоді, коли класний керівник не підтримує контакту з сім’ями своїх учнів.

Орієнтовна програма вивчення сім’ї

1.                  Прізвище. ім’я, по батькові.

2.                  Адреса.

3.                  Тип сім’ї: повна, неповна, які ще члени сім’ї проживають разом.

4.                  Кількість дітей.

5.                  Житлові та матеріальні умови.

6.                  Характеристика сім’ї за віком вік дорослих членів сім’ї, вік дітей.

7.                  Де і ким працюють батьки.

8.                  Освіта дорослих членів сім’ї.

9.                  Культурний рівень батьків: наявність домашньої бібліотеки, періодики тощо.

10.               Сімейна атмосфера: доброзичлива, дружелюбна, нестійка, байдужа, гнітюча, недоброзичлива.

11.               Хто з батьків більше приділяє уваги дітям, має більший вплив на них.

12.               Система виховного впливу: узгодженість всіх членів сім’ї у питаннях виховання дітей, відсутність чи наявність конфліктів з приводу виховання дітей, відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.

13.               Рівень (відсутність) у батьків інтересу і бажання підвищувати свою педагогічну культуру.